Розділи

Карта сайту →

UK
Інструменти

Витратні матеріали

Електроди, дріт, захисні гази, вольфрам, флюси.

Електроди, дріт, гази, вольфрам, флюси — те, що закінчується під кінець зміни і від чого шов залежить не менше, ніж від апарата.

Стрижень у більшості електродів для конструкційної сталі майже однаковий: різницю між «варить легко» і «варить як треба» створює обмазка. Вона дає газовий захист, накриває шов шлаком, вводить легувальні добавки й тримає дугу на змінному струмі. Звідси й поділ на рутилові, основні, целюлозні та кислі — з різною полярністю, різним вмістом водню й різними вимогами до зберігання.

Другий за значущістю чинник — волога. Відсиріле покриття вносить у шов водень, а водень разом із гартівною структурою й напруженнями дає холодні тріщини, іноді через добу після зварювання. Тому режим прожарювання зазначено на кожній пачці, а целюлозні електроди, навпаки, сушити не можна: волога в їхньому покритті бере участь у роботі.

Часті питання

Як обрати електрод, якщо марка невідома?

Ідіть від основного металу та від умов. Для звичайної конструкційної сталі в цеху підійде рутиловий; для відповідального шва, товстого металу та морозу потрібен базовий із низьким воднем. Тип покриття вирішує більше, ніж назва виробника.

Навіщо прожарювати електроди?

Покриття набирає вологу з повітря, а вода в дузі розкладається, і водень іде у шов. Звідси пори та холодні тріщини. Базові електроди особливо чутливі: режим прожарювання вказано в паспорті, і його дотримання дешевше за підігрів вузла.

Чи мають дріт і електрод збігатися зі сталлю?

Не збігатися, а відповідати. Витратник підбирають так, щоб механічні властивості шва були не нижчі за основний метал. Під час зварювання різнорідних сталей беруть матеріал під більш леговану сторону.